Промо
-
Сердце бродяги
258 / 0 / 8 летТаких багато проходить щодня
Повз наші під’їзди ранком
Із сумкою на плечах
У власних відведених рамках
Вони ні з ким не говорять
Одягнені завжди в брудне
Шукаючи у помоях
Щось тепле щось їстівне
А пахнуть немитим тілом
І звикли до цього уже
І погляди опустілі
Довкола ловили чуже
В прямому значенні слова
Бо сутінки в цьому місті
Не приведуть додому
Не подарують змісту
Думки не направлені в небо
Не мучать амбіцій пориви
Коли просто вижити треба
В холодну осінню зливу
І місця нема на світі
Де висохне мокра тканина
Яка обвила мов сіті
Продрогле тіло Людини
А ми орошаєм сльозами
Свою безпричинну тугу
Хоча іще навіть не знали
Відтінки чорної смуги
Ми хлібом процвівшим з урни
В житті не кормили птахів
А наші душевні струни
Все рвались тягою страхів
І ми у кімнаті порожній
Немов у в’язниці засрягли
А там за вікном на морозі
Билося серце бродяги
